Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Львівської обласної
державної адміністрації
Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної
освіти
Відділ
освіти Яворівської РДА
Біологічне дослідження
Вивчення і збереження чисельності популяції білоцвіту весняного в с. Любині
та навколишніх селах.
Росик Лілії
учениця 10 класу
Любинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Яворівської районної ради
Львівської області
Керівник: Купновицька В.В.,
вчитель біології
Яворів 2017
Роботу виконала:
Росик Лілія, учениця 10 класу Любинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
моб. тел. 0970121527
Наукові керівники:
Купновицька Наталія Феодосіївна, вчитель біології
Любинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Яворівського району
Любинець Ірина Павлівна, начальник відділу науки та екологічної освіти
Яворівського національного природничого парку, моб. тел. 0962749484
Зміст
Вступ…………………………………………………………………….4
1.
Характеристика території
дослідження…………………………………..5
1.1.
Загальні відомості про ліси с.
Любині……………………………..
1.2.
Природні умови…………………………………………………………..
1.2.1.
Фізико-географічна
характеристика……………………………
2.
Об’єкт дослідження………………………………………………………..8
2.1.
Систематичне
положення………………………………………………..
2.1.1.
Біологічні особливості……………………………………………
2.1.2.
Поширення, онтогенез і структура
ценопопуляцій Galanthus nivаlis (Amaryllidaceae) на Україні…
3.
Методика вивчення………………………………………………………12
3.1.
Популяція як об’єкт вивчення………………………………………….
3.1.1.
Вивчення вікового спектру
ценопопуляцій……………………...
3.1.2.
Визначення чисельності і
щільності ценопопуляції……………….
4.
Вивчення способів самопідтримки
популяції і їх кількісної оцінки…17
5.
Стан вивченості проблеми на території
Яворівського району
…
……….20
6.
Результати
досліджень…………………………………………………..21
Висновки…………………………………………………………..…..…26
Додаток…………………………………………………………………..28
Вступ
Актуальність теми:
Сьогодні ми все частіше чуємо слова «забруднення навколишнього
середовища», «забруднення довкілля»… Ми вже стали звикати до цих слів і
продовжуємо свою бездіяльність. Нерозумні дії людей на планеті Земля у
найближчий час можуть повернутися великим нещастям, бідами усього людства. В
долі природи - наша доля і ми повинні зробити все для того, щоб використати
останній шанс і допомогти рідній природі, тим самим зможемо продовжити життя в
наступних поколіннях. Я переконана, що природа є джерелом добра, її краса впливає на духовний
світ людини. Але це відбувається тільки тоді, коли юне серце облагороджується
вищими людськими почуттями – добром, людяністю, співчутливістю, непримиренністю
до зла. Водночас, безсердечними, бездушними руйнівниками живого, безжалісними
марнотратниками краси природи стають мої ровесники, в душах яких притуплено
почуття добра, немає щирого прагнення
стати кращим. Любов до природи, людини, Батьківщини не виникає зненацька, вона
виховується з раннього віку і закріплюється у свідомості дитини переконанням,
що людина – частка природи, тому від стану природи залежить її життя, а від
бережного ставлення до власного організму і оточуючих людей – її здоров’я. Я
вважаю, що у кожної дитини, підлітка, дорослої людини має бути сформоване
тверде переконання: хто знищує природу – руйнує своє майбутнє.
Що ж можемо ми,
школярі, зробити для навколишнього середовища? З чого треба почати свої дії?
Хто в цьому допоможе нам? Як організувати роботу, щоб зберегти надбання природи
у нашому регіоні? Задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все треба дбати про чистоту тієї
території, де ми проживаємо. Допомогти тим, хто потребує . Особливо рослини є абсолютно беззахисними перед наступаючою загрозою їх винищення. З
лиця Землі щезло багато видів, цілих родин. Ще більше рослин знаходяться на
межі винищення. Знищені ж види ніякими людськими зусиллями сьогодні відтворити
не можна, бо кожна рослина має свою специфічну молекулярну будову.
Пізнання
особливостей поширення видів рослин у минулому та зміни їх ареалів на даний
час, вікової структури ценопопуляцій, її різнорічної динаміки, особливостей
репродуктивної біології та реакції на антропогенні впливи та критичної
чисельності особин дозволяє підготувати наукову базу для розроблення
природоохоронних заходів і наукових основ моніторингу.
Одним із
зручних об’єктів
для проведення таких досліджень є представник родини Амарилісових – білоцвіт
весняний.. Господарська діяльність людини призвела до послаблення позицій
даного виду, зникнення з окремих місцезростань. У зв’язку з цим білоцвіт
весняний включений до другого видання Червоної книги України.
Дослідження змін
вікової структури виду під впливом різних форм антропогенного навантаження
(заповідання, рекреація, господарська діяльність) дозволить отримати інформацію
про стан ценопопуляцій білоцвіту весняного, що слугуватиме основою для
обгрунтування принципів і методів популяційно-індикаційної оцінки впливу цього
навантаження на види. Станьмо розумними
господарями на своїй землі і пам’ятаймо, що екологічне забруднення, як
ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи. Саме такі думки
спонукали розробити і реалізувати проект « Збереження популяції білоцвіту
весняного у лісах с. Любині».
Предмет та об’єкт дослідження: Об’єктом
дослідження є популяції рідкісних рослин території любинського лісу та його
околиць, а предметом дослідження – вплив антропогенної діяльності на стан довкілля, на території, на сусідство з
людиною, поширення, еколого-ценотичні особливості і динаміка чисельності
рідкісних рослин , маршрути екологічних стежок.
Мета
проекту: Закріпити знання про
природу своєї місцевості; звернути увагу на джерела антропогенного забруднення та їх негативного впливу на довкілля; дати
оцінку екологічного стану навколишнього середовища і запропонувати заходи щодо
його поліпшення; активізувати науково-дослідну роботу школярів, що сприяє
вихованню екологічно свідомих і не байдужих до проблем краю людей.
Методи дослідження:
маршрутно-експедиційні, аналітичні, описові
Завдання
проекту:
1)
Вивчити екологічний стан території
регіону;
2)
Проаналізувати забрудненість
окремих територій лісу;
3)
Дослідити вплив навколишнього середовища на білоцвіт весняний;
4)
Запропонувати заходи щодо подолання
проблемної ситуації щодо винищення виду.
Характеристика проекту:
1)
За кінцевим результатом:
практично-зорієнтований;
2)
За змістом: міжпредметний;
3)
За кількістю учасників: колективний;
4)
За тривалістю: довготривалий;
5)
За ступенем самостійності:
дослідницький;
6)
За характером контакту: зовнішній.
Практичне значення результатів. У
роботі подані рекомендації щодо здійснення заходів по збереженню рідкісних
рослин Яворівщини, розроблено маршрути екологічних стежок для ознайомлення
з рідкісними рослинами регіону,
формування свідомого ставлення до навколишнього середовища . Ці матеріали
можуть використовуватись у просвітницькій діяльності серед учнів, вчителів і
населення краю, стануть у пригоді Державному управлінню охорони навколишнього
природного середовища у Львівській області області, що постійно працює над
розширенням мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Отримані
результати можуть бути використані для подальшого проведення екологічного моніторингу,
прогнозування змін чисельності популяцій рідкісних видів рослин під впливом антропогенного навантаження.
Апробація результатів дослідження.
Основні положення та результати досліджень доповідалися на учнівській
екологічній конференції, використовувалися
у виступах екологічної агітбригади школи. Матеріали експедиційних досліджень
рідкісних, регіонально рідкісних, зникаючих видів ранньовесняних квіткових
рослин на території Львівщини подавалися
на обласний екологічний конкурс «Першоцвіти ». Результати роботи презентувалася
на методичному об’єднанні вчителів біології
району (Додаток № )
І Характеристика території дослідження
1.1
Загальні
відомості про село Любині Яворівського району
Моє село Любині Яворівського району на
Львівщині знаходиться в чотирикутнику, що
утворений містечками Яворів, Судова Вишня, Мостиська, Краковець.
Відстань з Любинь до Яворова 17 км, до Краківця 7 км, до Мостиськ 14 км.
Територія
Любинь межує з територіями сусідніх сіл Поруденко, Бунів, Арламівська
воля, Соколя ( останні два села
Мостиського району), Сарни, Морянці, Роснівка. Найближча залізнична станція
Підгать за напрямом Мостиська – Львів
Північною
частиною території села протікає річка Щан, притока ріки Шкло. До Щану з півдня
на північ пливуть води з цілої території села малими потоками, що об’єднуються
в річку Веслянку. Довжина єдиної річки – 25 км. Течія повільна, дно мулисте. З
краковецького ставу води ріки Щан
впадають в річку Шкло, далі Шкло , вже на сучасній польській території. Впадає
до річки Вишня і разом їх води впадають до річки Сян, у Віслу і в Балтійське
море.
Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя
я відчуваю спілкуючись з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і
хвилює. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і
розмаїття квітів – усе це природа мого рідного краю.
Заглянь у
природу. Ще білий сніг з відлигами чергується морози, а під сніговою ковдрою
вже пробуджується нове життя. І ось з’являються
перші посланці зеленоокої Весни. Здається, грунт у весняному лісі
покритий тонкою мереживною скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних
сніжнобілих квіток. Квіти білоцвіту весняного, підсніжника – провісники тепла,
символ сподівань на краще майбутнє. У
моєму селі їх називають квітами надії. Як їх не берегти і не любити?
Обережно ступай,
Не зламай живі квіти,
Бо вони, як і ти, потребують
тепла.
Адже все на землі
Прагне бути зігрітим:
Зупинися, не смій заподіяти
зла!
Обережно ступай,
Нахились, придивися,
Не гаси під ногами земного
життя.
Десь співає цвіркун,
Заховавшись між листям,
Он гніздечко – не руш,
І другому затям.
Ось біжить по землі
Працьовита комаха.
Не дави, не топчи, не руйнуй,
не ламай.
Все потрібне землі:
І рослина, і птаха –
Ти ж людина, не звір –
Обережно ступай!
Віктор Геращенко
Краса несумісна з недбальством. На
превеликий жаль, у наш час, коли здається усі грамотні, чи не на кожному кроці
бачимо сліди недбальства, бездумності, варварства. У чарівних куточках природи
можна натрапити на купу сміття, понівечені кущі, витолочені квіти, зрубані
дерева.
1.2. Природні умови
1.2.1. Фізико-географічна характеристика
Село моє розташована у лісостеповій
зоні. Географічні координати 49°55′18″ пн. ш.23°12′37″ сх. д.:
49°55′18″ пн. ш. 23°12′37″ сх. д. Середня висота над рівнем моря 220 м.
Географічне положення вигідне для
розвитку сільського господарства.
Рельєф села Любині має хвилясту, з широкорозвиненою мережею балкових
долин, ярів, поверхню. Не дуже багато
ставків. У рельєфі переважають палеогенові
відклади: пісок, глини, торф. Є шапкоподібні
невеликі горби. Але в порівняні із іншими місцевостями рельєф менш
розчленований і злегка хвилястий. Про це свідчать дані розподілу
сільськогосподарських угідь. Під орними землями тут зайнято близько 75 – 77 %,
під пасовиськами і непридатними для сільськогосподарського використання близько
9 – 10%. Проте розвиток ерозій утруднює механізацію сільськогосподарських робіт
на ділянках полів.
Наша місцевість входить до лісостепової
зони. Тут спостерігаються чергування широких орних просторів з ділянками
середніх і дрібніших широколистих лісів. Крім того поля перетинаються
численними полезахисними лісосмугами. Вздовж схилів ярів тягнуться
протиерозійні лісонасадження і чагарники.
В результаті
розорювання ділянок лучних степів природний травяний покрив з дикою рослинністю
на них зник, замість нього зявилась культурна рослинність.
У природному насадженні лісів та
підлісків переважають: дуб, ясен, клен, липа, ліщина, гордовина, калина, глід,
терен, вишняк, шипшина, бузина, верба, осика, осокір. У травяному покриві
зустрічається: ряст, копитель, тюльпан лісовий, медунка, пролісок, глуха
кропива, купина, конвалія, тонконіг лісовий. Фіалка, осока, типчак, ковила.
Тваринний світ лісів представлений
такими тваринами: козулі, заєць-русак, дикий кабан, лисиця, куниця, ласка,
білка, тхір, їжак, миші лісові, яструб, ворона, сойка, дятли, берестянка, соловї,
синиця, щиглик, зозуля, галка, шпаки, сороки, жаба, гадюка лісова, ящірки.
У полях
водяться: заєць – русак, хомяк, польова миша, тхір степовий, землерийки, кріт,
сіра куріпка, жовтобрюх, вуж звичайний. Останнім часом побільшало лисиць.
У ставках водиться дуже багато
риби: окунь, карп, товстолобик, раки, карась, плітка, щука. Як уже вище згадувалось, що зміна одного
компоненту природи призводить до зміни усього природного комплексу. Так, нині
людина своєю діяльністю активно впливає на окремі компоненти природи. В нашій
місцевості розорюють степи під сільськогосподарські угіддя. Зникають тварини та
рослини цього природного комплексу. Багато в селі вирито кар*єрів, відбувається
процес зсувів грунту, якщо кар*єри близько до полів.
У нашому селі дуже
помітний вплив людини своєю діяльністю на рослинний і тваринний світ. А
найбільше на грунти. На поля вносять
пестициди, різні хімічні добрива. Це призводить до отруювання грунтів хімічними
речовинами. Місцеві жителі обробляють свої присадибні ділянки різними хімічними
препаратами, що тим самим знижують родючість грунту та отруєння культурних
рослин.
Найстрашніше , що відбувається в селі, це
неконтрольована вирубка лісів,лісосмуг. Якщо раніше по лісах було важко
ходити( густі ліси), то тепер дерева знаходяться одне від одного на великих
відстанях. А навколо тільки обрубане гілля. Багатьом тваринам ніде і
заховатись. А від куч гілля, яке гниє, гинуть рослини.
В селі Любині є багато взаємозв’язків між деякими компонентами
природного комплексу. Так, наприклад, родючі грунти дають гарні врожаї, що
потрібні для існування людини. У селі є ставки, у яких водиться достатньо риби. Біля берегів росте
густа трава, де люди випасають худобу. Ліси біля села багаті на лікарські
рослини, гриби, ягоди. Є гарні місця для відпочинку. Відкрито чотири кар*єри
для видобутку піску і глини. Близькість підземних вод до поверхні сприяє
викопуванню криниць на селі та джерел, де можна пити холодну, чисту, смачну
воду.
В
загальному клімат в нашій місцевості помірно вологий. Середньорічна кількість
опадів складає 700 мм, а середньорічна температура – +7,5оС.
найбільше опадів випадає в червні-липні, а найменше – в січні-лютому.
Найтепліший місяць року – липень(+17,7оС), а найхолодніший – січень
(-4,2оС).
На території села найбільше поширені слабодернові,
середньодернові та глибиннодерново-слабоопідзолені пісчані грунти на
четвертинних та третинних пісках. На глинистих породах сформувалися
слабодерново-слабоопідзолені глинисто-пісчані грунти, підстелені елювієм
вапняків, а у пониженнях поширені торфувато-глеєві грунти на алювіальних
відкладах.
2. Об’єкт дослідження.
2.1.
Систематичне положення
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Судинні (Tracheophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Амарилісові (Amaryllidoideae)
Рід: Білоцвіт (Leucojum)
Вид: Білоцвіт весняний
2.1.1. Біологічні особливості.
Білоцві́́т весня́ний (лат. Leucojum vernum L.) — геофіт, багаторічна цибулинна
рослина родини амарилісові, роду білоцвіт. Декоративний ранньовесняний ефемероїд білоцвіт весняний —
рідкісний вид флори України, внесений до Червоної книги України.
Назва
роду «Leucojum» походить від грецьких слів грец. λευκός — білий та грец. Ίον —
фіалка, які в перекладі означають «біла фіалка»
— через яскраво виражений приємний запах білоцвіту; видове ім'я лат.
vernum — весняний: Leucojum vernum = Біла фіалка весняна.
Місцеві
назви білоцвіту весняного: растик (Стрийський район Львівська область),
цибулька (Рогатинський район Івано-Франківська область), кликоцей (Коломийський
район Івано-Франківська область), козібородка (Закарпатська область). А в нашій
місцевості, с.Любині Яворівського району, Львівської області білоцвіт весняний
називають колоздра.
Білоцвіт
весняний — середньоєвропейський переважно гірський вид, ареал якого охоплює простір
від Південної Англії(північна межа) до Середземного моря (26°пн.ш.- південна
межа) і з заходу на схід: від регіону Шампань-Арденни (Східна Франція) до
Карпат і Західної України. У Великобританії та на Піренейському півострові
білоцвіт весняний зростає як здичавілий. Диз'юнкція в районі Панонської рівнини
розділяє ареал білоцвіту весняного на дві частини — західну, яка охоплює
Північні Апенніни, Балкани, Альпи, Судети та прилеглі до них рівнини
Центральної Європи (Словенія, Північна Хорватія, Північна Сербія, Північна
Італія, Австрія, Швейцарія, Східна Франція, Бельгія, Німеччина, Чехія, Західна
Польща), та східну — Карпати та суміжні території Східноєвропейської рівнини і
Трансильванського плато (Східна Польща, Східна Словаччина, Західна Україна,
Румунія).
Білоцвіт
весняний культивується у парках та садах багатьох країн Європи та світу,
зокрема, у Нідерландах, Данії, Швеції; у Російській Федерації розповсюджений у
культурі в Європейській та Азійській частинах до тайги; у США культивується у
штаті Флорида
2.1.2.
Поширення, онтогенез і структура ценопопуляцій Galanthus nivаlis (Amaryllidaceae) на Україні.
Ареал суцільного поширення білоцвіту весняного в
Україні охоплює південні частини Львівської та Івано-Франківської областей,
східну частину Чернівецької області та більшість території Закарпатської
області за винятком крайнього Півдня. Північна та східна межа суцільного
поширення білоцвіту весняного в Україні збігається з підніжжям Карпатської
гірської системи в Прикарпатті та проходить приблизно по лінії населених
пунктів Мостиська-Миколаїв-Трускавець-Надвірна-Коломия-Сторожинець-Чернівці[5].
На схід від Чернівців в Дністровсько-Прутське
межиріччя зустрічаються окремі ізольовані локалітети білоцвіту весняного в с.
Вільховець Новоушицького району Хмельницької області. У Тернопільській області білоцвіт
весняний росте в околицях с. Устя-Зелене Монастириського району.
Значно
більше місцезнаходжень виду сконцентровано в північно-західній частині
Подільської височини — на Вороняках та Гологорах (Львівська область). У
рівнинній частині Львівської області популяції білоцвіту весняного розміщені
неподалік одна від одної і являють собою єдиний найсхідніший
малополісько-подільський ексклав ареалу виду. Перші місцезнаходження білоцвіту
весняного тут були зафіксовані ще в XIX ст. в околицях смт Брюховичі за 20 км
на північ від Львова, в околицях м. Броди та с. Пеняки Бродівського району
Львівської області. У ХХ-початку XXI ст. в межах Подільської височини білоцвіт
весняний поширений в Бродівському районі Львівської області. Північніше від
Гологір та Вороняків зафіксовані окремі локалітети білоцвіту весняного на
Малому Поліссі в межах Львівської області в Жовківському та Буському районах У
рівнинній частині ареалу в Україні білоцвіт весняний є гляціальним реліктом, що
спустився з Карпат на Подільську височину
Місцезростання
білоцвіту весняного
Білоцвіт
весняний відзначається широкою екологоценотичною амплітудою місцезростань. В
Альпах він зростає на помірно зволожених та достатньо зволожених багатих на
кальцій ґрунтах у дубових та букових лісах і на луках На Балканах його
місцезростання пристосовані до мезофільних листяних, переважно букових лісів,
до чагарникових заростей та вологих луків із багатими на гумус ґрунтами. У
Карпатах в межах Польщі білоцвіт весняний зростає в листяних лісах союзів
Fagion (букових) та Alno-Padion (вільхових) і зрідка на луках. У рівнинних
місцезростаннях у Польщі білоцвіт весняний пристосований переважно до рідколісь
союзу Alno-Padion та вологих луків союзу Calthion]. В Українських Карпатах
білоцвіт весняний зростає в листяних (вільхових, букових, дубових, грабових)
лісах та на луках. В Закарпатті білоцвіт весняний досягає верхньої межі букових
лісів та вільхових криволісь.
Цікаві
факти
У
Стрийському районі Львівської області дівчата тричі водили квіткою білоцвіту
весняного по обличчю та промовляли: «Растику, растику, на тебе роса, на мене
краса; на тебе журба, на мене радість; на тебе старість, на мене молодість».
Білоцвіт
весняний зображений на гербі села Верхній Вербіж Коломийського району
Івано-Франківської області, а також на гербі містечок Еттенштат (Баварія,
Німеччина), Етцерсдорф-Рольсдорф (Штирія, Австрія).
Білоцвіт
весняний зображений на поштових марках НДР (1969 р.) та Чехії (2005 р.) в серії
«Охоронні рослини»
На основі літературних
даних і вивчення виду в культурі В ЦБС ім. Н.Н. Гришко НА України і в природі
вивчена періодизація онтогенезу підсніжника біолосніжного (Андриенко и
др., 1992). Проростки (р). Від
проростання насіння до появи проростка проходить шість місяців. Проросток
ниткоподібний, білувато-зелений. З нього в рік проростання формується лист і
нижня луска.
Ювенільні (j) рослини характеризуються наявністю тільки одного
асиміляційного листка. Тривалість періоду – два роки. Рослини першого і другого
року відрізняються між собою морфологічно і біометрично (Андриенко и др., 1992)
. Підземна частина ювенільних рослин першого року життя складається з одного
корінчика і тільки до кінця вегетативного періоду першого року життя проходить
формування цибулинки за рахунок потовщення піхвого листка. Ювенільні рослини
другого року життя відрізняються широкоюі плоскою листковою пластинкою, їх
підземна сфера складається з цибулини і 5-6 корінців.
Віргінільні (v) рослини відрізняються
від ювенільних наявністю двох асиміляційних листків. Рослини насіннєвого походження
вступають у віргінільний період з третього року життя, рослини вегетативного
походження – з першого року життя.
Генеративні (g) рослини мають
по два асиміляційних листки (у деяких особин із Закарпаття є по три листки),
стебло, квітка. Цвітіння починається з 4-5 року життя. В природніх популяціях
на Україні переважають 5-7 річні квітучі рослини. Максимальний період цвітіння
– 15 років.
Умовно сенильні (s) рослини габітуально подібні до віргінільних,
але відрізняються від них дещо більшими розмірами і наявністю залишків
квітконосів в цибулині. Сенильні
рослини виявлені в одній із шести досліджених ценопопуляцій. Абсолютний вік
сенильних рослин в цій популяції – 7-8 років. Рослини названі
умовно сенильними, тому що для цибулини характерний зворотній перехід від
синильного стану до генеративного в зв’язку з покращенням умов зростання.
В популяціях
зустрічаються як окремі особини, так і клони вегетативного походження з 3-6
(рідше 7-8) особин. Це свідчить про ефективність як насіннєвого так і
вегетативного самовідновлення чисельності особин виду в популяціях. При
вирубках лісу і, як наслідк заростання і задерніння площ насіннєве відновлення
припиняється оскільки дернина перешкоджає проникненню насіння в грунт і
розвитку проростків. В результаті різко зменшується чисельність особин і
щільність популяцій. Генеративні особини переходять у сенільний стан. Як
наслідок, формуються ценопопуляції регресивного типу з правостороннім віковим
спектром, які приречені на деградацію. В місценаходженнях не порушених
вирубками, ценопопуляції виду гомеостатичні. Так як в них представлені всі
вікові стани від проростків до генеративних рослин і не має перешкод для
постійної підтримки чисельності особин шляхом насіннєвого і генеративного
розмноження. Таким чином, при відсутності сильних антропогенних впливів,
популяції Galanthus nivalis L. мають стійкі
фітоценотичні позиції в різних лісових угрупуваннях в безперевній і острівній
частині ареалу на Україні. Посилена експлуатація лісів приводить до зменшення
чисельності виду і скорочення його ареалу на північно-східній межі.
3. Методика вивчення ценопопуляції.
3.1. Популяція як об’єкт
вивчення.
Кожен вид у
природі представлений сукупністю популяцій різного рангу. Найбільшою
популяційною одиницею є популяція виду в межах ареалу; вона може займати різну
за розміром територію. Якщо ареал обширний, то, як правило, рослина даного виду
поширена не скрізь, а зустрічається у вигляді розділених поселень. Найменшими
територіями популяційного рівня у рослин є ценопопуляція. Це сукупність рослин
одного виду в межах певного фітоценозу. Ценопопуляція представляє основний
об’єкт вивчення при дослідженні стану рідкісних видів рослин, вона достатньо
легко виділяється в природі і доступна при вивчені розмірів. Межі між
ценопопуляціями відповідають межам фітоценозу в ранзі асоціацій.
Методика
вивчення ценопопуляцій і основні критерії їх стану розроблені для рослин різних
життєвих форм і апробовані на великій кількості видів, проте вивчення рідкісних
видів має свою специфіку. Спочатку потрібно одержати уявлення про територіальне
розміщення виду, протяжності в просторі, прив’язаності до певного фітоценозу.
Необхідно встановити, чи є просторові контакти між різними ценопопуляціями, чи
вони просторово ізольовані одна від одної.
Наступний етап
досліджень – дослідження екотопних умов, структури і видового складу
фітоценозу, в якому існує ценопопуляція, а також вивчення місця популяції в
сукцесійних і екологічних рядах. Для цього проводиться типовий геоботанічний
опис і характеристика грунту, а при можливості – інструментальне дослідження
екологічних умов (вміст гумусу, PH, вологість
грунту, освітленість).
Детальне
вивчення ценопопуляцій включає визначення тих показників, від яких залежить її
існування і перспективі збереження.
Такими
показниками є:
1)
загальна чисельність ценопопуляції;
2)
щільність особин;
3)
віковий спектр;
4)
спосіб і енергія відновлення;
5)
смертність рослин;
6)
потужність рослин.
На показник
біомаси в оцінці стану рідкісних видів орієнтуватися не приходиться, враховуючи
необхідність максимального збереження їх ценопопуляції.
Вікова структура є однією
з найістотніших ознак популяції. Вона відображає такі важливі процеси, як
інтенсивність відтворення, рівень смертності, швидкість змін поколінь. Вікову
структуру популяцій рослин представляють як співвідношення елементів з різним біологічним
віком. Розподіл особин у локальній популяції за біологічним віком називається
віковим спектром, або спектром вікових станів.
Вивченню
вікового спектру ценопопуляцій повинно передувати вивчення вікового розвитку
рослини від насіння до природного відмирання в результаті старіння. Слід
відмітити, що період старіння відсутній в однорічних і малорічних монокарпних і
по різному виражений у полікарпних рослин.
Для виділення
вікових груп досліджуваного виду співставляють особини виду на ранніх стадіях онтогенезу,
вичленовуючи морфологічні ознаки, характерні для основних етапів і будуючи
віковий ряд розвитку. При вивченні вікового ряду найбільш бажано скласти уяву
про тривалість життя рослини досліджуваного виду.
Детальна
розробка даного питання була зроблена школою Т.О. Работнова та О.О. Уранова.
Було виділено 4 періоди та 11 вікових станів.
Для рідкісних
рослин ці питання є дуже складні, тому що такі дослідження вимагають розкопки,
що для більшості видів небажано.
Деколи
прегенеративний період практично неможливо поділити на різні вікові стани; а
також відрізнити сенільний період від старих генеративних і навіть ювенільних.
В такому випадку необхідно шукати для надземних органів такі морфологічні
ознаки, які могли б полегшити завдання розділення груп.
Віковий спектр
представляє собою співвідношення в ценопопуляції рослин різних вікових груп.
Звичайно участь кожної вікової групи рослин розраховується в % від загального
їх числа. Це проводять на пробних площах шляхом визначення вікового стану
кожного виду.
3.1.1. Вивчення
вікового спектру ценопопуляцій.
Різноманітні
вікові спектри, можна віднести до наступних основних варіантів:
- з перевагою дорослих особин ( v, g, ss, s);
- з перевагою молодих ( j, im,v);
- з максимумами в молодої і в старої частини
ценопопуляції.
В ценопопуляціях першого типу особливе
значення має інтенсивність відновлення, яка визначає долю виду. Спектр такого
характеру має цілий ряд видів рослин занесених до Червоної книги.
Якщо відновлення
достатнє, то для полікарпних багаторічних рослин віковий спектр з перевагою
зрілих і старих рослин говорить про благополучний стан популяції. Види з таким
типом спектру можуть довго існувати навіть при низькому рівні відновлення, за
рахунок довгого онтогенезу.
Деяким видам з
переважанням дорослих особин в спектрі властиво зберігати однотипний віковий
спектр в різних умовах і регіонах ареалу.
Лівосторонній
спектр з перевагою молодих рослин властивий популяціям з інтенсивним
відновленням, великим відпадом особин на початкових етапах розвитку, або при
переході до дорослого стану.
В цих випадках
скорочення числа квітучих, плодоносних рослин може становити небезпеку для
існування ценопопуляції.
Третій тип
вікових спектрів має проміжний характер, з максимумами в молодій і старій
частинах ценопопуляції. Види з таким типом спектра характеризуються значними
адаптивними можливостями, вони поєднують високу енергію відновлення і значну
тривалість життя в період старіння.
В певному
діапазоні географічних, екологічних і фітоценатичних умов ценопопуляціям виду
властиво зберігати свої риси вікової структури. Це пов’язано з біологічними
властивостями тривалістю онтогенеза і окремими віковими періодами,
інтенсивністю відмирання особин, вегетативного розмноження в певній фітоценотичній
обстановці.
Відхилення від
звичайного спектра позв’язане з якимись несприятливими умовами.
По переважанню
тої чи іншої вікової групи можна судити про успішний хід рослиною основних фаз
онтогенезу, про критичні моменти його розвитку.
3.1.2. Визначення
чисельності і щільності ценопопуляції.
Чисельність
ценопопуляції - це загальне число рослин виду в межах території, занятої ценопопуляцією. У
випадку підрахунку нечисленних популяцій (1-100 екз.) рідкісних видів рослин і для
підкреслення необхідності їх охорони використовується поняття чисельності.
Для оцінки чисельності популяції можна запропонувати
бальну шкалу: 1. 1-10 екз.
2-
10-50 е к з.
3-
50-100
е к з.
4-
100-500
е к з.
5-
до
1000 е к з.
Якщо чисельність ценопопуляції складає не більше 100 екз.
проводять картування,
при чисельності більше 50 екз. краще відмітити всі рослини з допомогою кілків
або колець з етикетками. Кільце із дроту з кольоровою ізоляцією викладається на грунті
навколо рослини і закріплюється до грунту, прикріплюється етикетка з номером; її вигідно робити з
твердої фольги, номер проставляється олівцем
або ручкою.
При
чисельності популяції більше 100 екземплярів її балову оцінку добавляють визначенням щільності рослин в ценопопуляціях,
на одиницю площі.
Щільність рослин в ценопопуляціях визначають методом
вибірки на пробних площах різного розміру. Площі закладають в межах контура описаного рослинного
угрупування. Розмір пробних площ може варіювати для трав'янистих рослин - від 0,25
м2 - 4 м2, дорослих дерев і кущів - 100 м2 до 1/4 га, для підросту
- 1 м2 - до 25 м 2.
Вимір вибирається виходячи з щільності і розміру рослин. Загальна щільність
в середньому повинна бути на них не нижча 3-4 екз. на одну площадку.
Якщо закладають одну велику площадку, то бажано розділити
на серію малих.
Облік рослин на серії малих площадок дає уявлення про характер розміщення рослин, що
має значення при наступному аналізі ценопопуляції. Практика досліджень свідчить, що для
уявлення рівня щільності ценопопуляції достатньо закласти від 20 – 50 (100)
пробних площ в залежності від часу досліджень. Способи закладення площадок:
1)
регулярне –
з допомогою трансект, які складаються з розміщених
одна до
другої пробних площадок вибраного розміру. Цей спосіб підходить
для видів з нерівномірним розміщенням особин. При регулярному
способі можна для визначення щільності і вікового спектру
обмежитися 2-3 трансектами, які складаються з 10 площадок і
закладених в місцях з різною щільністю;
для видів з нерівномірним розміщенням особин. При регулярному
способі можна для визначення щільності і вікового спектру
обмежитися 2-3 трансектами, які складаються з 10 площадок і
закладених в місцях з різною щільністю;
2)
випадково-регулярне – даний спосіб полягає в тому, що площадки
закладаються
по сторонах і діагоналях прямокутника, площадки розміщуються одна від одної на віддалі, яке визначається по
таблиці випадкових чисел. Цей спосіб більш за все підходить для відносно
чисельних видів, розміщених більш менш рівномірно на значній території.
Захват території при другому способі більший ніж при
першому, при однаковому числі дослідних ділянок.
При дослідженні ценопопуляцій на схилах трансекти
закладаються поперек схилу. Якщо ділянка асоціації дуже мала, то дослідження проводять на серії трансект, які прилягають
одне до одної довгою стороною. Такий спосіб закладки добре використовувати і в
тому випадку, якщо є необхідність, детального дослідження просторової структури
ценопопуляції.
Для вивчення динаміки самопідтримання популяції використано індекс
відновлення (Ів) як співвідношення кількості прегенеративних рослин до
кількості генеративних особин. Наближення значення даного показника до нуля свідчить або про дегресивні
процеси, або про природнє старіння популяції; з іншого боку, воно може бути
ознакою великої напруженості дії екзогенних чинників.
3.
Вивчення
способів самопідтримки популяції і їх кількісної оцінки
Вивчення ценопопуляцій великої кількості видів квіткових рослин дозволяє
говорити про три основні способи самопідтримки ценопопопуляції: насінної,
вегетативної, змішаної.
При насінному розмноженні поповнення фракції дорослих рослин залежить від:
рівня насінної продуктивності і врожаю насіння, появи і виживання проростків,
виживання проростків (проростки включають ювенільні, імматурні рослини).
Насінна продуктивність визначається в розрахунку на особину, а врожай – на
одиницю площі ценопопуляцій (Работнов, 1960) оскільки в процесі утворення і
дозрівання насіння (Левіна, 1981р.) відмічаються значні втрати, необхідно
деференційовано підходити до визначення рівня насінної продуктивності
(Вантагий, 1973) і враховувати наступні фактори: число насінних зачатків, тобто
потенційну насінну продуктивність - ПСП, число насінин, які зав’язалися, число
повноцінного насіння (розвинутих і непошкоджених) – фактична насінна
продуктивність.
Визначення насінної
продуктивності і врожаю насіння можна проводити:
·
методом
усередненої проби;
·
методом
постійних, або тимчасових трансект;
При використанні методу
усереднених проб визначають середнє число генеративних пагонів на вибрану
одиницю (особину, кущ) певного вікового стану (10-30 підрахунків); відбирають
10-30 генеративних пагонів для кожної вікової групи і підраховують число
суцвіть і квіток на один генеративний пагін; потім для 10-30 вибраних суцвіть
(квіток) визначають середнє число:
·
насінних
зачать;
·
зав’язаних
насінин;
·
число
зовнішньо здорових і спільних насінин.
Останнє визначення після
того, як все насіння яке зав’язалося буде розділено на недорозвинене (мізерні),
пошкоджені, повноцінні.
Насінна продуктивність на
особину визначається добутком середньої продуктивності на квітку, числа квіток
на пагоні, числа пагонів на особині.
Для визначення врожаю
насіння необхідно знати середню насінну продуктивність на пагоні і середнє
число генеративних пагонів на ту чи іншу площу в популяції; врожай визначається
добутком цих показників.
При визначенні насінної
продуктивності необхідно зрізати генеративні пагони. Щоб не пошкодити
ценопопуляцій рідкісних рослин повноцінне насіння після підрахунків можна
повернути в природну ценопопуляцію, або використовувати на інтродукцію.
Якщо спостереження ведуть
на постійних трансектах, то на них підраховують загальне число генеративних
пагонів всіх рослин виду, які зустрічаються на трансекті; при невеликій
кількості їх насінна продуктивність встановлюється для кожного пагона; при
значній кількості – тим же методом вибірок з числа генеративних пагонів, які зібрані з
трансекти.
При визначенні насінної
продуктивності і врожаю насіння необхідно мати на увазі те, що всі складові
можуть сильно варіювати по роках. Якщо час дослідження обмежений, бажано
одержати відомості хоча б про загальний рівень насінної продуктивності в
розрахунку на пагін.
В випадку вегетативної
самопідтримки ценопопуляцій може поповнюватися зачатками, які характеризуються
різною степенню омолодження.
Багато видів довго
існують за рахунок сильно омолоджених вегетативних нащадків, які по можливості
росту наближаються до сходів і ювенільних рослин з насіння (цибулини, клубні у
деяких видів, кореневих живців). В випадку, якщо вегетативне потомство зв’язане
з материнськими рослинами на протязі деякого часу, або розміщається близько від
нього, можна визначити енергію вегетативного розмноження за одиницю часу в
розрахунку на одну батьківську рослину певного вікового стану.
Досить часто вегетативне
розмноження здійснюється слабо омолодженими, або неомоложеними зачатками; таке
розмноження не може забезпечити довгу самопідтримку ценопопуляцій в відсутності
насінного розмноження.
Облік відомостей про
насінну продуктивність і схожість насіння позволяє говорити про труднощі в
розвитку ценопопуляцій, перспективу її існування.
5. Стан вивченості проблеми на території
с. Любині
На території наших лісів білоцвіт
весняний трапляється в грабово-хвойних лісах.
В 2012 році на території лісу
розпочали ценопопуляційне дослідження білоцвіту весняного. Закладено 2 пробні
ділянкі (табл. 2) в різних функціональних зонах для проведення моніторингових
спостережень еколого-біологічних особливостей і стану ценопопуляцій виду
(щільність, вікова і просторова структура, репродуктивна біологія, зміни
морфологічних параметрів).
В досліджених ценопопуляціях
білоцвіту весняного щільність коливається в межах 11,7-37,2 особин на м2. Стан
ценопопуляцій задовільний, оскільки присутні 4 вікові групи, висока частка
прегенеративних особин свідчить про достатнє насіннєве відтворення.
Вікові спектри в 2012 р.
переважно одновершинні з максимумами на групах особин віргінільних станів. 2015
рік характеризувався збільшенням кількості генеративних особин, що зумовило
зміщення піку вікового спектра більш вправо.
Коефіцієнт насіннєвої
продуктивності невисокий, коливається в межах 9,6-21,4. В 2015 році було багато
плодів білоцвіту весняного з недорозвинутими насінинами, що і зумовило значну
варіабельність значень ФНП
Досліджено динамічні
тенденції структури 7 ценопопуляцій білоцвіту весняного на протязі 2-3 років.
За динамікою щільності ценопопуляції можна віднести до 2-х типів: 1) Щільність
зменшується, а потім знову рівняється з початковим значенням; 2) щільність
зменшується (на 3-10 ос./м), індекс відновлення достатньо високий та також
зменшується, лише в двох ценопопуляціях збільшується. Індекс віковості в даних
популяціях зменшується, що відбивається на значеннях швидкості розвитку і
відносної швидкості розвитку даних ценопопуляцій, які відємні і свідчать про
флуктації . Таким чином , можна стверджувати, що на даному проміжку часу для 5
з 7 ЦП білоцвіту весняного характерний сукцесійний тип динаміки, а двом - флуктаційний.
Проаналізовано
віталітетну структуру ценопопуляцій Galanthus nivalis (Літопис природи, 2012).
Віталітетні спектри ценопопуляцій
Leucojum на пробних ділянках змінюються. На
одній з пробних ділянок віталітетний тип
впродовж років вивчення залишається однаковим – рівноважним, на відміну від ситуації
на іншій ділянці, де в залежності від року тип змінюється від рівноважного до
процвітаючого чи навпаки.
Отже, при вивченні віталітетної
структури ценопопуляцій Leucojum
дипресивних не виявлено, одна віднесена до процвітаючих, друга – до
рівноважних.
6. Результати досліджень.
На території нашого лісу в різних зонах господарювання закладено
дві пробних площ (ПП) для дослідження щільності, вікової структури, насіннєвої
продуктивності білоцвіту весняного:
ПП №1 – ділянка у
лісі розміром 10 м на 1м, серед великих сосон, грабів, дубів (Янівське
природоохоронне, науково-дослідне відділення кв.20 вид. 8. Гора Булава ,
південний схил 30°. Волога грабова бучина , склад насадження – 10БкЛ. Вік – 100
р , повнота – 0,65 , підріст – БкЛ , 10 років підлісок БЗЧ , ГРЗ.. Трав’яне
вкриття : Corydalis cava, Corydalis solida, Anemone nemorosa, Anemone ranunculoides, Polygonatum multiftorum, Polygonatum obscura, Gagea lutea, Galanthus nivalis);
ПП №2 – зона
регульованої рекреації (Янівське природоохоронне, науково-дослідне відділення
кв.2 вид. 18) Урочище Вовча ямя , днище яру. Волога грабова бучина , склад
насадження 10 Бкл+БП+ГЗ , повнота - 0,8
Вік – 90 р. Трав’яне
вкриття : Asarum europaem , Galeobdolon luteum, Hepatica nobilis, Majanthemum bifolium , Anemone nemorosa , Aegopodium podagraria , Corydalis solida , Lathyrus vernus , Lathraea squamaria L. , Galanthus nivalis.
ПП №3 – господарська
зона (Майданське лісництво кв.22 вид.5. Кубин , південний схил 30° .
Свіжа грабова бучина , склад насадження – 9 БкЛ1БкЛ+С3 , вік – 100, 140 р.,
повнота – 0,65. Трав’яне вкриття : Asarum europaem, Galium odoratum , Majanthemum bifolium , Anemone nemorosa, Chelidonium majus , Mercurialis perennis, Hedera helix, Dryopteris filix-ma , Galanthus nivalis.
ПП №4 – Верблянське
лісництво Рава-Руського лісгоспу. Грабина з домішкою сосни і бука. Трав’яне
вкриття : Asarum europaem , Galeobdolon luteum , Galium odoratum , Majanthemum bifolium , Anemone nemorosa , Dryopteris filix-mas, Hepatica nobilis , Polygonatum multiftorum , Pulmonaria obscura.
Для вивчення вікової структури ценопопуляцій використовували метод
трансект (Уранов, Смирнова, Заугольнова, 1977). Трансекту площею 10 м2
було поділено на 10 ділянок по 1 м2, на яких визначали віковий стан
особин виду, обраховували чисельність усіх вікових груп. Індексацію вікових
стані подано за О. Урановим (1973).
При дослідженні
вікової структури в усіх пробних площах виявлено особин таких вікових груп:
ювенільної (j), іматурної (im),
віргінільної (v), генеративної (g) (табл.
3).
Пробна площа №1.
Щільність коливається в межах 12-36 ос./м2, середня 21,6 ос./м2. Частка
прегенеративних станів дещо менша від групи генеративних особин. Тому індекс
відновлення невисокий порівняно з цим показником на інших пробних площах. Віковий
спектр одновершинний з максимумом на групі особин генеративного стану.
Пробна площа№2 (у межах лісу). Середня щільність становить
20,3 ос/м2 . Частка
прегенеративних особин більша від генеративних. Індекс відновлення високий
порівняно з іншими площами. Віковий спектр одновершинний з максимом на групі особин генеративного стану. Це свідчить про достатнє
насіннєве відтворення.
Таким чином, на основі отриманих результатів можна
засвідчити, що стан ценопопуляції білоцвіту весняногона ділянці є задовільний. Оскільки присутні чотири
основні вікові групи і висока частка прегенеративних особин, що свідчить про
достатнє насіннєве відтворення.
2.4. АНАЛІЗ І
УЗАГАЛЬНЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
На основі аналізу динаміки чисельності
популяцій білоцвіту весняного я спостерігала за іншими рослинами, які умовно
поділяю на такі групи:
І група – популяції, чисельність особин яких залишається
відносно стабільною. До цієї групи належать популяції рослин таких видів:
Конвалія звичайна .
Лілія лісова
Любка дволиста
ІІ група – популяції, чисельність особин
яких різко скорочується. До них відносяться популяції таких видів:
Булатка великоквіткова ;
Вовче лико пахуче;
Зозульки травневі ;
Первоцвіт весняний
ІІІ група – популяції рослин, що зникли на досліджуваних
територіях за період проведення дослідження:
Конвалія звичайна
Лілія лісова
Узагальнивши
одержані результати, я можу констатувати, що більшість популяцій досліджуваних
рослин знаходиться під загрозою знищення. Основними причинами цього є:
І. Виривання на букети квітуючих рослин (вовче лико пахуче, лілія лісова,
горицвіт весняний, конвалія звичайна, зозульки травневі, любка дволиста,
білоцвіт весняний).
ІІ. Масове виривання збирачами лікарської сировини (конвалія звичайна,
первоцвіт весняний, анемона лісова, дрік красильний, наперстянка великоцвіта,
яловець звичайний, білозір болотний, гірчак зміїний, пухівка широколиста,
чемериця Лобелієва).
ІІІ. Проведення лісозаготівельних робіт (булатка великоквіткова, лілія
лісова, любка дволиста).
ІV. Випасання худоби (зозульки травневі,
чемериця Лобелієва ).
V. Зміна гідрологічного режиму (чемериця Лобелієва,
білозір болотний, півники болотні).
3. РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОПУЛЯЦІЙ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОСЛИН с. Любині ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
Я вважаю, що з боку місцевого населення
недотримується положення Закону України "Про охорону природи"
, відпочиваючих, працівників лісництва (вирізання столітніх дубів ),
призвело до різкого скорочення та зникнення деяких популяцій червонокнижних та
рідкісних рослин. Тому я пропонуємо наступні природоохоронні заходи:
1. Проведення роз’яснювальної роботи серед населення (ознайомлення з
проблемами навколишнього середовища, видами рослин, які потребують охорони).
2. Створення екологічної сторінки у районній газеті «Яворівщина» з метою
формування у людей свідомого ставлення до навколишньої природи та екологічного
мислення.
3. Створення екологічних патрулів на добровільних засадах з учнів та дорослого
населення сіл Любині, Валя Любинська, Мельники з метою впорядкування територій
та контролю за дотриманням природоохоронного режиму у зоні відпочинку.
4. Встановлення на території зони
відпочинку інформаційних біг-бордів з фотографіями рідкісних рослин.
5. Заборона вирубки лісів та проведення гідротехнічних заходів на даній
території.
6. Створення на базі відпочинку
«Січ» ( дуже близько до досліджуваних ділянок) літнього еколого-натуралістичного центру, у
завдання якого входитиме:
- проведення освітньо-виховної роботи, показ основних принципів та підходів
до встановлення гармонійних зв’язків у ноосфері;
- висвітлення актуальних екологічних проблем та шляхів виходу з екологічної
кризи;
- формування у дітей та підлітків
дбайливого ставлення до природи, вміння спілкуватися з нею;
- прокладання екологічних стежин та
проведення за встановленими маршрутами ознайомлюючих екологічних міні-походів.
Проаналізувавши видовий склад рослин, періоди їх вегетації, наявність
лісових доріг, я розробила маршрути екологічних стежин, що можу запропонувати
для ознайомлення із рідкісними рослинами та проведення просвітницько-виховної
роботи.
Висновки
.
Отже, дослідивши динаміку чисельності популяцій рідкісних рослин
Любинського лісу та його околиць, я виявила, що переважна більшість їх
знаходиться під впливом антропогенного пресу, деякі популяції поступово
деградують, є види, які вже зникли на даній території, що може викликати
незворотні зміни у природних ланцюгах рівноваги.
Щоб зберегти рідкісні види рослин та їх популяції слід дотримуватись
заповідного режиму на ділянках, які охороняються. Доцільно детально вивчити
питання інтродукції деяких видів червонокнижних рослин.Надзвичайно важливим є
розширення мережі заповідних територій.
Я
вважаю, що не менш значимою є активізація пропагандистської роботи, особливо
серед молоді, учнів початкових класів, відпочиваючих, які масово зривають
квітуючі рослини на букети, часто вириваючи їх з підземними органами. З цією
метою потрібно виготовляти, розповсюджувати буклети «Червонокнижні рослини.». Розробляти
більше маршрутів екологічних стежин для ознайомлення з рідкісними рослинами регіону, формування
свідомого ставлення до навколишнього середовища.
Література:
1.
Андриенко Т.Л., Мельник В.И., Якушина
Л.А. Распространение и
структура ценопопуляций Galanthus nivalis на
Украине. // Бот. журнал. – 1992. – Т.
77, № 3. – С. 101-107.
2.
Жукова
Л.А. Динамика ценопопуляций луговых растений // Динамика ценопопуляций
травянистых растений – Киев: Наук. думка, 1987. – С. 9-19.
3.
Зайцев
Г.Н. Математическая статистика в экспериментальной ботанике. – М.: Наука, 1984.
– 424 с.
4.
Карпатські сторінки Червоної книги
України. Київ, 2002. – С. 196-198.
5.
Программа и методика наблюдений за ценопопуляциями видов
растений Красной книги СССР. Москва, 1985. – 34 с.
6.
Работнов Т. А. Жизненный цикл многолетних травянистых
растений в луговых ценозах // Труды Ботан. ин-та АН СССР. – Сер.
3. Геоботаника. – 1950 а. –
Вып. 6 – С. 7-204.
7.
Работнов Т. А. Вопросы изучения состава популяций для
целей фитоценологии // Проблемы ботаники.– 1950 б. – Т.1. – С. 465-483.
8.
Смирнова О.В. Объем счетной единицы при изучении
ценопопуляций растений различных биоморф // Ценопопуляции растений (основные
понятия и структура). – М.: Наука, 1976. – С. 72-80.
9.
Уранов А.А. Возрастной спектр фитоценопопуляции как
функция времени и энергетических волновых процессов // Науч. докл. высш. шк.
Биол.науки. – 1975. . – №2. – С.7-34.
10. Ценопопуляции
растений (основные понятия и структура) . – М.: Наука, 1976. . – 216 с.
11. Червона книга
України. Рослинний світ / Ю.Р.Шеляг-Сосонко та ін. –
К.: Українська енциклопедія, 1996. – 608 с.
Додатки
Організація дослідницької ділянки
Таблиця 1
Періодизація
онтогенезу квіткових рослин.
Віковий період
|
Вікові групи
|
Індекси
|
Латентний
|
насіння
|
sm
|
Прегенеративний
|
проростки
|
p
|
ювенільні
|
j
|
|
іматурні
|
im
|
|
віргінальні
|
v
|
|
Генеративний
|
молоді
|
g1
|
зрілі
|
g2
|
|
старі
|
g3
|
|
Постгенеративний
|
субсенільний
|
ss
|
сенільний
|
s
|
|
відмираючий
|
sc
|
Вікові стани білоцвіту весняного на території с.Любині
ПП,
№
|
Рік
|
Вікові
стани
|
Загальна
кількість
|
Щіль-ність,
ос./м2
|
Індекс
віднов-лення
|
||||||||
j
|
im
|
V
|
g
|
||||||||||
%
|
ос.
|
%
|
ос.
|
%
|
ос.
|
%
|
ос.
|
%
|
ос.
|
||||
1
|
2012
|
9,8
|
20
|
6,4
|
13
|
22,1
|
45
|
61,7
|
126
|
100
|
204
|
20,4
|
61,9
|
2013
|
18,98
|
41
|
12,04
|
26
|
31,48
|
68
|
37,5
|
81
|
100
|
216
|
21,6
|
166,67
|
|
2
|
2012
|
5,4
|
10
|
18
|
33
|
46,2
|
85
|
30,4
|
56
|
100
|
184
|
18,4
|
228,6
|
2013
|
20,18
|
44
|
15,14
|
33
|
51,38
|
112
|
13,3
|
29
|
100
|
218
|
21,8
|
652,00
|
|
3
|
2012
|
3,3
|
5
|
22,4
|
34
|
40,1
|
61
|
34,2
|
52
|
100
|
152
|
15,2
|
192,3
|
2013
|
15,44
|
23
|
15,44
|
23
|
47,65
|
71
|
21,48
|
32
|
100
|
149
|
14,9
|
365,63
|
|
Рисунок 1. Вікові спектри білоцвіту
весняного. на території с. Любині 2013
р
Рисунок 2. Вікові спектри білоцвіту весняного на території с. Любині. на2016 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар